упали роси
на жита коси
набрала вроду
в холодну воду
на босі ноги
твої зітхання
у ліжку зрання
немов востаннє
палке світання
солодкий морок
цілунків з сорок
утяте місто
удень мов тісто
не сила ждати
тобі віддатись
не повертатись
і розчинитись
у тому шалі
де води талі
я утоплюся
твоя Ганнуся
твоя навік
мій чоловік